Коли вимкнули світло — я не думав, що біткоїн — це просто криза. Це церква! Кожна транзакція — як нота після дванадцятого. Альткоїни? Ні, це просто бабки з електропечів… Покупивши байт-бумажку на нічному ринку — ти вже не інвестор. Ти — цифровий монах. І тепер? Я питаю чашку кави з дзвона… Хто сьогодні визначає свободу? Не алгоритми. Не трейдери. А ми.

А ти колись уночивав бекпеку?

Як ти шукаєш альфу? Не на Твіттері — у власному гамані! Коли всі біжать за TVL у \(70M, ти дивишся: «А де ж моя \)50K?» У мене вони не купують — вони дивляться. Твої токени не лежать у кошику… вони спляють у схованих пулах із Дексу AI. Слава Тертул Клуб! Питайся — не біжи! А що ти робиш після 2:00? Залишаєш лампу й дивишся на блокчейн… чекаючи на своїй кав’ї? 😉

Коли всі електричество згасло — я не продавав біткойни… а просто сидів із кошельком у руках і диваном, як у бабусі на крамниці. Биткойни? Не монети — це опція тримати щось, що ніхто не бачить. Пан Майкл купив GBTC за 50%, а потім усе згасло… Тепер моя криза — це не криза, це перший момент перед сном.

Хто танцює під час чорного світу? Я — той хлопець з бабусиного книжкового магазину.

А ти колись плачував BTC… або просто сидиш із порожним кошельком?

Коли всі кричать «купити дип», я просто дивлюся — моя гамер порожний не від паніки, а від того, що я зрозумів: биткойн — це не інвестиція, а духовна нічна бібліотека. Всі шукають на вершину… а я тут читаю свої кошельки перед сходом. Що ти купив? Або просто поглянув у темряну? 😉